Андрій Курданов

Додаток до Літопису села:

1905 р. – таємна революційна організація сільських теслярів під керівництвом халявинця Степана Федоровича Бабарика, підтримана біднотою, повстала проти поміщика… Іван Трухан та Михайло Бабарико організували тоді партизанський загін у самому Халявині.

1905 р., 5 червня – “Черниговские губернские ведомости” повідомляють: “Холявинское волостное правление… объявляет о считании недействительными уворованных 12 апреля 1905 г. на ст. Мелитополь Курск.-Хар.-Севастопольской ж.д., выданных на имя казака Наума Игнатова Лесового: паспорта от Холявинского волостного Старшины, 9 августа 1904 г. за № 493, удостоверения Холявинской сельской ремесленной учебной мастерской, 31 июля 1904 г. за № 40, и свидетельства Петрушинского 2-х классного министерского училища 1901 г. за № 36”.

1906 р., листопад – губернська газета “Черниговское слово” повідомляє, що “непременный член Черниговской землеустроительной комиссии Ф.М. Холявко побывал в с. Холявине…” та, після вивчення земельного питання, відзначив “что и в этом селе не чувствуется острой земельной нужды”.

1906 р., грудень – губернська газета друкує повідомлення: “К сведению охотников. На днях на выехавших из Чернигова по Холявинской дороге двух крестьян возле хутора Глинского напали волки. Проезжавшие вынуждены были возвращаться обратно в город”.

У другому повідомленні зазначалось: “22 марта казаки с. Тупичева Желудько и Здоровець в 11 часов вечера явились в винную лавку в с. Холявин и, предъявив революционную прокламацию, потребовали от сидельца Поклаевского деньги. Привлеченные к суду Желудько и Здоровец сознались в покушении на ограбление…”.

1907 р., червень – на засіданні губернської землевпорядної комісії приймається рішення про виділення суди Халявинькому товариству у розмірі 1100 крб. на придбання у землевласниці Е.Ф. Полторацької землі.

1907 р., серпень – повітовим гласним від Халявинської волості обраний Глухенький

1908 р., 9 лютого – “Черниговское слово” повідомляє: “для свала чистого снега и лади, свозимых с городских улиц Чернигова по сторонам Холявинского тракта…”.

1912 р. – на ІІ-у Миколаївському хуторі діє прокатна станція сільськогосподарських машин та знарядь.

1913 р. – навчальний рік у Халявинський школі розпочався 16 вересня, а закінчився 2 травня.

1913 р., – поліцейським урядником Халявинської дільниці служить Самуїл Родионович Жолобецький.

1914 р., 28 лютого – “Черниговская земская неделя” повідомляє: “фото урожая люпина – опіт біл поставлен в 1913 г. в Черниговском уезде, недалеко от Чернигова, на Николаевских хуторах, у Филиппа Кравченка”.

1914 р., 28 лютого – “Черниговская земская неделя” повідомляє: “Черниговское чрезвычайное уездное земское собрание, 22 февраля… о субсидировании Холявинской сельско-хозяйственной ремесленной школы… пред собранием имеется ходатайство местного землевладельца г. Подольского – об ежегодном отпуске по 240 р. на содержание школы и 200 р., единовременно на наем квартиры; управа предложила удовлетворить это ходатайство. В собрании возникли прения, в которых между прочим отмечалось, что раз земство сделает ассигновку на содержание школы, этот расход станет для него обязательным, между тем собранию неизвестна постановка дела в школе и вообще следует установить известный взгляд на субсидирование земством школ, получающих пособие от казны. Вопорс остался открытым”.

1914 р. – згадується “крестьянин с хутора первого Николаевского”, а у 1915 р. – хутор Миколаївський ІІ.

1914 р., 8 листопада – повітові земські збори ухвалили рішення про першочергове забезпечення телефонним зв’язком села Халявин.

1914 р., 21 листопада – “Черниговская земская неделя” повідомляє: “Холявинский волостной сход ассигновал из вспомогательной кассы 5000 руб., из коих 500 р. – Сербии, 500 руб. – Бельгии и 1000 руб. пострадавшим польским крестьянам; остальные 3000 руб. – на периоды, связанные с войной, по усмотрению начальства”.

1915 р. – відкрито крамницю на кооперативних засадах.

1915 р., 3 липня – “Черниговская земская неделя” повідомляє: “24 июня скоропостижно скончалась в г. Чернигове от паралича серца учительница Холявинского земского начального училища, Анисия Исидоровна Дейнеко. Покойной было всего лишь 20 лет”.

1915 р., 9 жовтня – “Черниговская земская неделя” повідомляє: “Черниговское уездное земское собрание. 29.09. – 5.10. Собрание согласилось устроить народные школы в сс. Певцах и Полуботках”.

1915 р., 20 листопада – “Черниговская земская неделя” повідомляє: “находящиеся в Чернигове беженцы будут расселены в Холявинской и Яновской волостях… в селениях прилегающих к шоссе”.

1917 р., 27 червня – “Черниговская земская газета” повідомляє: “Черниговское уездное земское собрание (18-го июня). По заявлению председателя Холявинского волосного исполнительного комитета о том, что между Черниговом и с. Холявином размыта проезжая дорога, вследствие чего проезжие испытывают большое затруднение – собрание постановило поручить управе произвести в Холявине необходимые роботы и командировать своего техника в Холявинский исполнительный комитет для дачи необходимых указаний”.

1917 р. – уродженець Халявина матрос Григорій Семенович Мішук був серед 570 членів екіпажу революційного крейсера “Аврора”.

1917 р. – за переписом Халявинська волость налічувала 29 населених пунктів: 10 сіл – Халявин, Сіберж, Рогоща, Хмельниця, Роїще, Петрушин, Полуботки, Масани, Коти, Бобровиця; 13 деревень – Осняки (Великі Осняки), Пижівка, Роїщенська Слобода, Стасі, Черторіїка, Терехівка, Товстоліс, Рябци, Рижики, Сядричі, Яців, Свині; 5 хуторів – Протопопівка, Скіток Роїщенський з Надточієвкою, Миколаївський ІІ-й, Олександрівський (Глинський), Іванівський: 1 слобода – Бобровицька слобода. Населення – 18038. Дворів – 3181. Халявинський волосний старшина – козак Семен Васильович Мехед (1896), Барабаш (1907).

1917 р., 25 грудня – “Черниговская земская газета” повідомляє: “Холявинское волостное земство. 10 декабря состоялось первое заседание Холявинского волостного земского собрания. В заседание явилось 41 гласный. Собранием установлено число должностных лиц волостной земской управы в три человека – председатель и два члена. Оклады содержания служащим установлены слудующие: председателю 175 руб., членам и секретарю по 150 руб. в месяц. Закрытым голосованием произведены выборы должностных лиц волостной земской управы, переизбран земельный комитет, избраны ревизионная и сметно-проектная комиссия. На должность председателя управы избран Я.В. Богдан (с. Холявин), членами управы – П.С. Ледовой (с. Роище) и М.К. Койдан (д. Тереховка). Первые два из них служили раньше в должности волостного старшины”.

1918 р., січень – проголошено встановлення радянської влади, парторганізація створена в в 1918 р. (перші комуністи Кузьма і Митрофан роз зіваки, А.П. Буштрук, І.О. Трухан, М.А. Бабарико, П.І. Гавриленко, П.Т. Ткаченко, В.Т. Кузьменко); комсомольська – в 1920 р. (перші комсомольці Ф.С. Чотирус, А.А. Трухан, О.А. Буштрук, І.К. Роззівако).

1918 – 1923 рр. – у народному будинку села відбулась безкоштовна вистава (1918 р., 1 травня); колегія Чернігівського унаробраза приймає рішення  про ремонт колишнього будинку Милорадовича, який буде використовуватися під народний будинок (1920 р., березень); 1921 р. – відкрито народний будинок, у 1923 р. діє сільбуд. Полуботки: у 1920 р. діє бібліотека та хата-читальня, у 1922 р. – діє культурно-просвітницьке товариство.

1919 р., травень – село відвідав член ВЦВК Г. Петровський, який на загальних зборах селян зробив вичерпну доповідь про поточний момент.

1919 р., 8 червня – повідомляється: “Холявинская волость… испытывает недостаток хлеба для прокормления своего населения, поэтому необходима помощь других волостей или наряды из других уездов. Продовольственный орган образовался 15 апреля, поля засеяны, причем своей гречихи для посевов не хватило”.

1919 р., 8 жовтня – губернська газета “Известия” повідомляє про з’їзд сільських комітетів бідноти (70 делегатів) Халявинської волості, який проходив під гаслом “Все для Красной Армии и на защиту края”: “С верою в лучшие дни звучат их горячие речи… не остановимся ни перед чем, чтобы подавить банду деникинцев, жгущую наши хаты, и будем защищать Советскую власть до последней капли крови”.

1919 р., жовтень – “Чтобы обеспечить на будущее время город от непрошеных гостей, полк, по инициативе командира полка, выступил в глубокий рейд и 9 октября, пройдя город, двинулся в северо-западном направлении. Пройдя верст 25, полк заночевал в деревне Козел. 10 октября, продолжая движение в том же направлении, под деревней Мохнатынной полк атаковал бригаду интернациональной советской дивизии. Не ожидавшие в своем глубоком тылу неприятеля, китайцы и латыши этой бригады, после упорного сопротивления, были поголовно все изрублены. Трофеями полка были семь пулеметов, из которых три действующих были захвачены 6-м эскадроном под командой ротмистра Алексеева. Разгромив эту бригаду, полк повернул на восток и, подойдя к деревне Холявин, атаковал ее, занятую 325-м пехотным полком. Выбив красных из деревни (последние в панике бежали), полк заночевал там. 11 октября полк, не встречая сопротивления красных, подошел к селу Петрушину, очагу местных большевиков, и захватил там не успевших бежать главковерхов” (інтернет-сайт ГВИР СОГМП- группа военно-исторической реконструкции 'Сводно-Офицерский генерала Маркова полк'. Форум посвящён истории Гражданской войны в России и современному Белому движению).

1919 р., 14 листопада – з протоколу засідання Халявинського волосного виконкому: “1) Создать местную власть в лице Волосного Революционного Комитета в количестве 7 человек. Председатель Дмитрий Сергеевич Сериченко; 2) По селам волости создать комитеты бедноты с людей революционных, идущих за Советскую власть и сочувствующих партии коммунистов большевиков, из старых командиров состоящих на страже завоеваний Революции, а где таковых нет, созывать сходы бедняков и там уже избрать; 3) Для успешного и правильного проведения строительства Советской властью поручаем президиуму в лице председателя Ревкома заведовать отделом управления”. Кузьма Федорович Роззевако обраний головою комітету бедноти села Халявин.

1919 р., 19 листопада – губернська газета “Известия” повідомляє про звірства денікинців у селах Халявин та Петрушин.

1919 р., 22 листопада – Халявинський волосний ревском обговорив питання “о продовольствии служащих ревкома и военного комиссариата… ввиду того что почти все служащие вовремя действия деникинских банд были ограблены и сожжены, постановили: взять у населения по возможности, у контрреволюционеров и дезертиров хлеба, мяса, крупья, сала и выдавать принимая во внимание красноармейский паек”.

1919 р., 30 листопада – Халявинський волосний виконком визнав за необхідне “проводить в жизнь по всем селам и деревням Холявинской волости субботники, в помощь остающихся красноармейским семьям”.

1919 р., 21 грудня – на загальних зборах селян по доповіді про поточний момент прийнята резолюція про повну підтримку радянської влади.

1920 р., 12 січня – із резолюції загальних зборів громадян с. Полуботки: “Мы крестьяне села Полуботки горячо приветствуем нашу рабоче-крестьянскую Красную армию, которая окончательно громит армию Всемирных хищников, окончательно закрепляет власть трудящих масс. Вынеся на своих плечах кровавую расправу деникинских банд, воспоминая горькое прошлое, мы клянемся всеми силами безпощадно бороться с дезертирами, которые продают рабочий люд в вечное рабство. А также бороться с темными личностями распространяемых провокаций с целью остановить социальную революцию. Да не будет больше в волости помещиков, капиталистов. Да здравствуют вожди мировой революции Ленин и Троцкий!”.

1919 р. – Голови сільської ради: с. Халявин – М.А. Бабарико (1920), Кузьма Федорович Роззевако (1923), Василь Трохимович Кузьменко (1924 – 1929), Бичков (1931), Атрощенко (1946), В.С. Оридорога (1950), Дмитро Омелянович Богдан (до 1958), Володимир Васильович Савенко (1958 - 1960), Галина Климівна Клюзько (1960 – 1972), Микола Дмитрович Товстоліс (1972 - 1976), Олександр Іванович Богдан (1976), Михайло Олександрович Бівалькевич (1977), Микола Власович Буштрук (1977 - 1985), Василь Кирилович Коноваленко (1985 – 1993), Дмитро Олександрович Сидоренко (1993 – 1998), Микола Дмитрович Балабаєнко (1998 - 2006), Алла Іванівна Лісова (з 2006 р.);

с. Полуботки – Діонісій Марченко (1919 – 1920), Ф.Л. Марченко (1923), Неділя (1926), Андрій Степанович Синиця (1929), Марченко (1931), Хандога (1946). Голова Півцівської сільради Павленко (1946).

1920 р., початок лютого – у Халявині партійний осередок складається з 5 чоловік, у Полуботках – 3 чоловіка.

1920 р., 31 березня – з звіту повітово-міського комітету КП(б)У І-й Чернігівський повітовій партконференції: “Особенно плодотворна была робота парткома в Халявинской волости, где была созвана волостная конференция и оттуда послали представителя на Всеукраинскую партийную конференцию”.

1920 р., 8 квітня – відновлено роботу Халявинської учбово-ремісничої майстерні. Колегія унаробраза 10 листопада прийняла рішення про відкриття 3-х річної школи при майстерні.

1920 р. – створена пожежна команда на чолі з В. Мехедом. У спадок перейшла пожежна машина та декілька діжок. Головою Халявинського волосного комітету праці працює Василь Мазур.

1921 р., 25 листопада – відбувся Халявинський волосний з’їзд. Голова волосного виконкому Олександр Сериченко. Головою виконкому обирався також уродженець с. Сибереж С.А. Рижий.

1921 р. – голова волосного виконкому Андрій Буштрук, голова сільвиконкому с. Халявин Захарій Половецький; голова сільвиконкому с. Полуботки Стефан Занченко; голова сільвиконкому с. Полуботки Іван Васильович Полегенько (1922);

1922 р. – кулаки х. Полуботки вбили сількомнезама Марію Ємець.

1922 р. – місцем зберігання в Чернігові продподатку, який надходить з Халявинської волості визначено старий базар та продмаг.

1923 р., 21 січня – на загальних зборах громадян вирішено виділити на користь робітників, ув’язнених у польських в’язницях, 50 пудів хліба та 26 крб. 85 коп. грошей.

1923 р. – список позбавлених виборчого права: священик з Полуботків Леонід Мусійович Грицай, колишній поміщик з Халявина Данило Павлович Трухан, з Халявина писарь, службовець Іван Омелянович Куделя.

1923 р., жовтень – під час виборів до Полуботківської сільської ради обрано 10 депутатів, до Хлявинської сільської ради – 26 депутатів та 5 кандидатів.

1924 р., 15 січня – у Халявині та Полуботках створюються лікпункти; у с. Полуботки діє одна з кращих у районі шкіл лікнепу (1937 р., 16 серпня).

1924 р. – до Халявинської сільської ради входять с. Халявин, д. Товстоліс, х. Глебовка; до Полуботківській сільській раді – с. Полуботки, д. Півці, хутори Олександрівський, Миколаївський, Толстого Л., Шевченко.

1924 р., червень – Халявинський комсомольський осередок приймає резолюцію наступного змісту:“ Доручити секретарю зібрати всі відомості про батраків, що живуть у селах Халявін і Товстоліс, тобто з’ясувати їх кількість, вік кожного з них, де служить і за яку плату. Крім того, залучати батраків до участі у всіляких зборах, слуханні лекцій…”. Друкується фото учасників першої конференції ЛКСМУ Бобровицького району.

1925 р. – у селі діє профшкола.

1925 р. – відкрито ветеринарний пункт, перетворений в 1960 р. на ветеринарну дільницю.

1926 р. – діє Халявинське сільськогосподарське кредитне товариство.

1927 р., жовтень – відбувся мітинг за участю червоноармійців з нагоди проведення в селі Дня оборони країни, установлено радіоприймач.

1928 р. – збудовано сільмаг.

1928 р., січень – діють машинне та молочарне товариства, ветеринарно-лікувальна дільниця.

1928 р., грудень – у селі діє кіноустановка.

1929 р. – організована спілка спільного обробітку землі. У 1930 р. створено колгосп “Червоний Жовтень” (голова – А.П. Буштрук), а також колгосп “ХVІІ з’їзд ВКП(б)”, які у 1949 р. були об’єднані в колгосп ім. Жданова. У 1958 р. до колгоспу приєднали колгосп “Перемога” с. Полуботки (створений у 1929 р.). З 1989 р. – колгосп “Прогрес”, з 2001 р. – ТОВ “Прогрес”.

1929 р. – у Халявині діє злучний пункт, придбано жеребця.

1930 р., 14 травня – Халявин відвідали шефи робітники чернігівського заводу “Жовтневий молот”, відбулись урочисті збори до свята 10-річчя КНС в приміщенні сільбуда. На зборах ухвалили умови змагання з Роїщенським сільКНС.

1930 – 1941 рр. – необгрунтовано репресовані:

        Акуленко Сергій Ілліч (1900 – 1933) – селянин, Шевченко; реабілітовано 1989 р.

        Бондарчук Володимир Пилипович (1910 – 1933) – селянин, Шевченко; 1989 р.

        Бондарчук Пилип Єфремович (1885 – 1933) – сортодільниця, агротехнік, Шевченко; 1989 р.

        Бойко Федір Гордійович (1911 – 1933) – селянин, Шевченко; 1989 р.

        Губа Михайло Тихонович (1901 – 1933) – селянин, Халявин; 1989 р.

        Ємець Володимир Пилипович (1898 – 1937) – служитель культу, Халявин; 1977 р.

        Захарченко Петро Костянтинович (1913 – 1932) – селянин, Полуботки; 1989 р.

        Захарченко Костянтин Іванович (1893 – 1931) – одноосібник, Полуботки; 1989 р.

        Захарченко Федір Йосипович (1892 – 1937) – тесляр, Полуботки; 1989 р.

        Захарчено Федір Миколайович (1912 – 1933) – колгоспник, Полуботки; 1967 р.

        Захарченко Василь Миколайович (1911 – 1933) – одноосібник, Полуботки; 1967 р.

        Зубок Андріян Семенович (1885 – 1937) – колгоспник, Халявин; 1989 р.

        Зубок Олександр Юхимович (1878 – 1937) – пастух, Халявин; 1989 р.

        Кезля Микола Йосипович (1892 – 1932) – одноосібник, Шевченко; 1989 р.

        Кузьменко Петро Герасимович (1895 – 1932) – селянин, Халявин, 1989 р.

        Койдан Григорий Іванович (1893 – 1933) – селянин, Шевченко; 1989 р.

        Латін Віктор Тимофійович (1909 – 1937) – військовослуж., Полуботки; 1965 р.

        Марченко Олексій Денисович (1912 – 1941) – робітник, Полуботки; 1982 р.

        Марцинюк Павло Павлович (1906 – 1933) – робітник, Шевченко; 1982 р.

        Першко Євграф Назарович (1878 – 1933) – селянин, Шевченко; 1989 р.

        Ріпка Іван Федорович (1866 – 1933) – селянин, Шевченко; 1989 р.

        Трухан Максим Павлович (1889 – 1930) – одноосібник, Халявин; 1989 р.

        Харчук Іван Якович (1897 – 1933) – колгоспник, Шевченко; 1989 р.

        Харчук Олександр Якович (1889 – 1933) – селянин, Шевченко; 1989 р.

        Чечетка Гаврило Володимирович (1893 – 1933) – священик, Полуботки; 1989 р.

Казаков Михайло Іванович (1888 – 1937) – “место рождения: Чернигорская область, с. Холявино, украинец, образование: среднее; б/п; ответственный исполнитель по снабжению коммунстроя; место проживания: г. Подольск, Мраморная ул., д. 2. Арест: 21.11.1937г. Осужден 03.12.1937 тройка при УНКВД по Московской обл. Обвинен в контрреволюционной агитации. Расстрелян 10.12.1937 г. Место расстрела: Москва. Реабилитирован в июле 1989 г. Источник: Москва, расстрельные списки - Бутовский полігон”. (Інтернет-сайт: Списки жертв политического террора в СССР).

1931 р., 22 липня – колгосп “Перемога” c. Полуботки першим у районі застосував соціалістичний конвеєр у збиральній кампанії, здавши червоною валкою 18 центнерів хліба з-під молотарки.

1931 р., 12 серпня – районна газета повідомляє, що в с. Халявин за планом будується школа.

1932 р., 15 квітня – у Халявині діє маслозавод (також повідомляється в 1933 р., 11 червня).

1932 р., 5 травня – у районній газеті друкується малюнок організатора польової газети Зубка.

1932 р., 15 червня – Халявинська сільрада за рішенням райвиконкому по закінченню сівби визнана переможцем та премійована.

1932 р. – у селі з’явився перший трактор ХТЗ, перший комбайн “Комунар” у 1934 р.

1932 р., 12 вересня – з книги В. Шкварчука “Голодомор 1932-33 годов на Черниговщине”: “Начальник Черниговской областной РКМ… сообщал о чрезвычайных происшествиях… В ночь против 12 сентября на хуторе Шевченко у Филипа Синицкого похитили корову”.

1932 р., 20 та 23 жовтня – районна газета “Червоний стяг” оприлюднила список селян-одноосібників з Полуботків, які за злісне зривання хлібозаготівлі занесені на “Чорну дошку”: Павло Грищенко, Яків Осипенко, Семен Ємець, А.В. Ємець, Микола Поклад, Іван Свеклин, Христя Габа, Павло Губа.

1932 – 1933 рр. – неоминув Голодомор і Халяв

Андрій Курданов

Халявинська сільрада та відомі земляки

Халявин – центр сільської ради, якій підпорядковано села Полуботки і Шевченко. Розташований за 17 км від м. Чернігова та за сім кілометрів від залізничної станції Халявине. Село засноване в першій половині ХVІІ ст. За легендою, назва походить від ім’я першого поселенця Халяви. У 1730 р. “по сказках тамошних старожилов, як они упомнят…” встановлено, що село “от давних лет было вовладении за полковниками черниговскими, а именно: за Василием Борковским, Григорием Гетманичом, Яковом и Евфимом Лизогубами и за Павлом Полуботком; а после их и за нынешним полковником черниговским Михайлом Богдановым во владении”. У дослідженнях А. Лазаревського знаходимо: “поселение старинное. По изгнанию поляков Холявин поступил в ранговое владение черниговских полковников, из которых п. Полуботок захватил его в личное владение и передал наследникам; но от последних Холявин был отобран, как ранговое имение, в казенное ведомство…”. У 1767 р. селом володіє чернігівський полковник Петро Милорадович. У 1797 р. російський імператор Павло І пожалував село генеральному судді 2-го департамента Григорію Петровичу Милорадовичу. У 1870 – 1877 рр. землями в селі володів Чернігівський губернатор Олексій Олександрович Панчулідзев.

У ХVІІ – ХVІІІ ст. за козацьким адміністративно-територіальним устроєм село входило до складу Роїської сотні Чернігівського полку. З 1808 року село Халявин центр Халявинської волості (на території волості знаходилося місто Чернігів) Чернігівського повіту, до якої входило 36 сіл. З 1923 р. село стає центром Халявинської сільської ради Бобровицького (у 1924 р. утворений з Халявинської та Седнівської волостей з центром у місті Чернігові ), а з 1929 р. Чернігівського району.

Халявинська волость у північно-східній частині Чернігівського повіту розміщена на височині (“450-500 футов высоты” – 1877 р.), перерізаній р. Стрижень. “Перерезанная по середине ручейком Стрижнем, служащим стоком для всех вод с этой площади, в центре она представляет оголенную местность обработанных пахотных полей; края ее у Замглая и у Белоуса покрыты остатками лиственных лесов, сменяемых изредка (у Сядрич и Подусовки против Старого Белоуса) небольшими сосновыми рощами… Особенной сухостью почвы отличается Холявинская возвышенность, где встречается только незначительное количество болотных сенокосов по р. Стрижню ниже Холявина ”.

Через Халявин проходив Могильовський транспортний шлях ( до другої половини ХІХ ст. відомий як “Старопетербургский тракт”), яким подорожувало багато відомих людей того часу, у тому числі Т.Г. Шевченко.

За переказами, село Полуботки виникло в ХVІ ст. Спочатку мало назву хутір Голомозівка. Назва походила від перших поселенців – козаків, або, ймовірно, від піщаної місцевості, на якій виникло поселення. Колись, як Стрижень був великою річкою, було тут двоє озер. Поступово хутір розрісся і був переданий у власність міському урядовцю Полуботку. У 1767 р. селом володіє дружина бунчукового товариша Семена Полуботка (зазначається, що Леонтій Артемович Полуботок скуповував землі у 1669, 1671 та 1685 рр. у місцевих землевласників). З 1724 р. село належало Чернігівській ратуші. У 1730 р. встановлено, що “оное село Полуботки и деревня Певцы из давних лет на какой уряд надлежали, о том старожилы не показали, а, як они упомнят, были во владении Никифора Калениковича, асаула полкового чернеговского, и от его отданы в приданых за дочерью зятю его, бывшему гетману Скоропадскому, почему и ныне жена гетманская Скоропадская оным селом и деревнею владеет. А внуки оного Никифора Калениковича, сотник любецкий Иван Савич, значковый чернеговского полку товариш Иван Мокриевич и асаул полковый Михайло Мокриевич сказкою своею объявили, что оное село Полуботки и Певцы деду их помянутому Никифору Калениковичу пожаловано монаршею грамотою в… 1690 году в вечное владение, да… они ж и то показали, что, при смерти своего деда Калениковича, владели они тем селом Полуботками, а гетман де Скоропадский от них те маетности отнял насильно. А сего 1730 году объявил бунчуковый товариш Семен Лизогуб уступное подлинное письмо от сестры своей, дочери гетьмана Скоропадского, жены Петра Толстого, бывшего полковника нежинского, Уляны, данное ему в том же 730-м году на все маетности, в чернеговском полку имеючиеся, в вечное владение, по зделци их между собою мировой… в том зделочном письме написано, что все отеческие маетности ему, Лизогубу и жене его, старшой дочери гетмана Скоропадского, которыми отец их в черниговском полку владел, уступает без остатку в наследственное вечное владение…”. Згодом землі навколо села перейшли у власність поміщика Глібова. На початку ХХ ст. Поземельний банк викупив ці землі і наділяв їми бажаючих з розстрочкою викупу. Так біля Полуботок виникло два хутори – Миколаївський І та Миколаївський ІІ (заснований у володінні відомого роду Полуботків – нащадків Єреми Полуботка, котрий у 1619 – 1642 рр. був чернігівським райцею).

Село Шевченко виникло у 1906 р., коли поміщик Глібов віддав свої землі біля Полуботок Поземельному банку. Земство розділило ці землі на окремі паї. Першими, хто купив земельні паї (19 десятин) були приїжджі родини з Волині. Тому перша назва хутора була Волинський. Згодом селяни купили землі з розстрочкою виплати на 20 років і так виник хутір, який був названий Миколаївський І. Одночасно виник і Миколаївський ІІ (назва походить від Миколаївської парафії, до якої відносились населенні пункти, або походження назви пов’язано з періодом імператорства в Росії Миколи ІІ). У 1930-х рр. при будівництві літовища Чернігівського авіаційного училища, Катерининський шлях було перекрито, частина хутора Миколаївський ІІ було виселено, а друга половина з 1950 р. одержала назву Шевченко.

Халявинський – гідрологічний заказник (з 1979 р.), болотний масив у заплаві річки Стрижень. Має велике водоохоронне значення, цінна заплавна територія. Розташований біля с. Халявина. Площа 126 га.

ВІДОМІ ЛЮДИ СЕЛА

Акуленко Олександр Петрович (1908 – 2002) – 48 років пропрацював трактористом у місцевому сільгосппідприємстві, нагороджений орденами “Знак Пошани” та Трудової Слави ІІІ ст.

Петрушинець Михайло Григорович (1915 – 1988) – працював директором Халявинської школи (1943 – 1970), відмінник освіти, нагороджений медалями “За доблесну працю” та “За трудову відзнаку”.

Зубок Микола Іванович (1917 – 1975) – працював головою колгоспу ім. Жданова (1946 – 1975), нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, великою срібною медаллю(1956),срібними та бронзовими медалями ВДНГ СРСР, занесений на обласну Дошку пошани (1954) та до районної книги Трудової Слави (1972).

Галенко Михайло Давидович (1918 – 2003) – уродженець села Халявин, ветеран Великої Вітчизняної війни, заслужений інженер України, кандидат технічних наук, лауреат Державної премії УРСР, автор багатьох наукових праць по механізації сільського господарства, працював старшим співробітником Українського центрального науково-дослідного інституту в м. Київ, нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Трудового Червоного Прапора, “Знак Пошани”, медаллю “За відвагу”, численними медалями.

Горовий Іван Сергійович (1918 р.н.) – учасник бойових дії Великої Вітчизняної війни, лейтенант, працював головою колгоспу “Червоний Жовтень” (1946 – 1948), 12 років пропрацював завідуючим фермою, нагороджений орденами Вітчизняної війни (1985), Богдана Хмільницького (2003), медаллю “За відвагу”, медаллю ВДНГ СРСР (1958).

Пономаренко Анатолій Якович (1919 – 1954) – генерал Радянської Армії.

Ткаченко Михайло Федорович (1919 р.н.) – учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, капітан, працював бригадиром тракторної бригади (1946 – 1980), завідувачем машинно-тракторним парком, нагороджений орденами Червоної Зірки, Леніна, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни, Богдана Хмельницького, медалями ВДНГ СРСР (1967 – 1972), учасник зборів переможців соціалістичного змагання в сільському господарстві УРСР.

Богдан Михайло Іванович (1919 – 2002) – уродженець села Халявин, навчався у військовому училищі морської авіації, Велику Вітчизняну війну закінчив у званні лейтенанта, поступив до Київського державного університету, кандидат економічних наук, до виходу на пенсію викладав у Київському політехнічному інституті.

Фога Марія Єфремівна (1922 – 2000) – 30 років пропрацювала дояркою в місцевому сільгосппідприємстві, нагороджена орденами Трудового Червоного Прапора (1966), “Знак Пошани” (1971), двома срібними (1973) та бронзовою медалями ВДНГ СРСР. У 1974 р. її ім’я занесене до обласної книги Трудової Слави.

Тарахан Дмитро Васильович (1922 – 1996) – учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни, у 1948 – 1977 рр. працював завідуючим Халявинською ветеринарною дільницею, був нагороджений медаллю “За відвагу”, срібною медаллю ВСГВ (1955) СРСР.

Трухан Володимир Павлович (1923 – 2000) – працював помічником завідуючого машинно-тракторним парком, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1973), Жовтневої Революції (1977), багатьма медалями.

Трухан Ганна Олександрівна (1928 р.н.) – працювала дояркою в колгоспі ім. Жданова, у 1955 році обиралася депутатом обласної ради, нагороджена малою срібною медаллю за участь у виставці ВСГВ СРСР(1954), великою золотою медаллю ВСГВ (1956), знаком Міністерства сільського господарства СРСР “Відмінник соціалістичного змагання сільського господарства” (1956).У 1954 р. за підсумками обласного змагання за одержання високих надоїв молока зайняла перше місце в області.

Гавриленко Іван Пилипович (1929 – 1961) – уродженець села Халявин, у 1954 р. закінчил Борисоглібське військово-авіаційне училище льотчиків, загинув при виконанні службових обов’язків у м. Петропавловськ-Камчатський.

Вінниченко Ганна Євдокимівна (1929 р.н. ) – у 1964 – 2003 рр. працювала в колгоспі дояркою, нагороджена багатьма медалями.

Буштрук Ганна Федорівна (1930 – 2003) – працювала в колгоспі дояркою та телятницею, нагороджена орденом Леніна (1958), золотою (1958) та двома бронзовими медалями ВДНГ СРСР (1968 – 70).

Свічкарьова Варвара Артемівна (1930 р.н.) – у колгоспі працювала дояркою (1954 – 1986), нагороджена орденами Леніна, Жовтневої революції (1976), бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1968), багатьма медалями.

Лісовий Євген Федосович (1931 – 1995) – трудову діяльність розпочав у 1949 році (загальний стаж – 45 років), з 1961 р. ланковий механізованої ланки по вирощуванню картоплі, нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (1973), Леніна (1976), багатьма медалями.

Ларченко Микола Трохимович (16.01.1939 р.н.) – працював директором СТОВ “Прогрес”(1975 – 2006), Заслужений працівник сільського господарства УРСР (1990), нагороджений орденами “Знак Пошани” (1973), Трудового Червоного Прапора (1976), срібною медаллю ВДНГ СРСР, депутатом обласної ради (1990 – 1994), шість разів обирався депутатом районної ради.

Буштрук Михайло Васильович (1941 р.н.) – механізатор, 45 років працює в сільгосппідприємстві, нагороджений орденами Трудової Слави І-го ступеня (1975) та ІІ-го ступеня (1988).

Осипенко Валентин Васильович (1951 р.н.) – народився в с. Шевченко, генерал-майор юстиції, Заслужений юрист України, голова Державної податкової адміністрації Чернігівської області.

Гайовий Анатолій Іванович (1957 р.н.) – з 1986 р. працює вчителем фізичного виховання Халявинської школи, відмінник освіти України, старший вчитель, кращий вчитель фізичної культури Чернігівщини (2004), тренер обласної дитячо-юнацької спортивної школи з лижного спорту Олімпійського резерву, підготував одного майстра спорту міжнародного класу, п’ять майстрів спорту з лижних гонок та біатлону, чотири кандидати в майстри спорту, його вихованці учасники Олімпійських ігор, призери всесвітніх студентських ігор, учасники міжнародних змагань з лижних гонок та біатлону, призери чемпіонатів світу серед юніорів. Нагороджений грамотами Міністерства освіти України (2005), Чернігівської обласної ради (2002), районної державної адміністрації та райради.

Заровний Олександр Павлович (1975 р.н.) – випускник Халявинської школи, майстер спорту Міжнародного класу (1997), переможець Кубка світу з лиже-ролерів (1994), призер Всесвітньої Універсіади (1995), у 1998 р. приймав участь у ХVІІ Зимових Олімпійських іграх у Нагано (Японія).

Андрій Курданов

Літопис села: частина ІІІ

1960 р., 19 січня – друкується лист колгоспника М. Савенка “Я знову застрахував своє життя”, де зазначається: “Багато колгоспників застрахували своє життя від нещасних випадків, в тому числі – і я – на 10 тисяч карбованців, сплативши страховий внесок за кожну тисячу 5 карбованців на рік. Яка користь від цього? Так, колгоспницю Анастасію Четирус вдарила корова, Любов Гутник під час роботи вивихнула ногу… вони одержали відшкодування в сумі по 500 карбованців кожна. Трапився і зі мною нещасний випадок. При аварії машини я покалічив ногу. Після медогляду за тимчасову втрату працездатності Держстрах мені виплатив відшкодування в сумі 1000 карбованців”.

1960 р., 13 лютого – у рубриці “Рейд-перевірка”, про організацію зимівлі в галузі тваринництва в колгоспі, зазначається: “Щоб виробництво молока і м’яса в колгоспі йшло на рівні взятих зобов’язань, пора покінчити з таким поділом: “Це у нас, а це у вас”.

1960 – 1976 рр. – відкрито продтоварний магазин; повідомляється, що в колгоспі ім. Жданова на молочнотоварній фермі організовано торговельну точку без продавця. В перший день було тут товарів на 290 карбованців, за кілька годин їх куплено на 108 карбованців (1956 р., 20 липня); сім сільських магазинів продали споживачам товарів на суму 100.000 карбованців (1956 р., 1 червня); за зразкову торгівлю та систематичне перевиконання планів товарообігу Халявинське сільське споживче товариство одержало третю грошову премію “Укоопспілки” і ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України. Відзначається, що кращих результатів добились продавці сільмагу № 1 Ніна та Анатолій Черніловські і продавець Товстоліського магазину Ольга Гальонка (1958 р., 20 червня); голова Халявинського сільСТ Науменко (1960 р., 15 березня); голова сільСТ Шершень (1961 р., 21 березня); голова сільст Шльончик (1966 р., 15 лютого); завідувач універмагом Н.Ф. Чернілевська (1966 р., 16 липня); друкується фото продавців магазина в Халявині Валентини Лісової та Н. Чернилевської (1976 р., 8 травня); продавців промтоварного магазину села Ніни Федосіївни Чернилевської – завмагазином, працівників В.М. Лісової та А.Л. Чернилевського (1976 р., 16 грудня).

1960 р., 24 вересня – у статті “Поліпшувати племінну роботу” зазначається: “колгосп імені Жданова… в цьому році більше 10 порідних телиць відправив у Китай. Від реалізаціі 35 голів молодняка племінної худоби одержав 132 тисячі карбованців доходу”.

1960 р., 3 листопада – районна газета друкує лист О. Буштрук “Колгоспний фельдшер” про Миколу Буштрука, який дев’ять років працює ветеринарним фельдшером у колгоспі.

1961 р., 11 лютого – до Книги Пошани райкому комсомолу занесено колектив молодих доярок, ударників комуністичної праці колгоспу ім. Жданова.

1961 р., 13 квітня – у матеріалі про космічний політ Юрія Гагарина вміщується “Слово колгоспників”, де від імені всіх колгоспників району свої вітання та побажання висловлює голова артілі імені Жданова Зубок.

1961 – 2005 рр. – Медалісти Халявинської школи: 1961 р. – В.О. Грищенко, П.С. Дорошенко, В.І. Койдан, М.В. Лобос, Г.В. Лукашенко, Н.І. Отлів, М.П. Петрушинець, Л.С. Сердюк, М.О. Шеремет, А.Я. Орішко, В.М. Петрушинець; 1965 р. – В.М. Дубина, М.П. Атрошенко; 1966 р. – В.М. Притиковська, А.І. Поліщук, С.М. Зубок; 1967 р. – К.І. Коваленко, О.М. Половецька, В.І. Пухова, Н.В. Тригуб; 1968 р. – Н.В. Бурсим, С.В. Розсоха; 1972 р. – І.М. Гордієнко, Г.М. Романова, Н.В. Тригуб; 1974 р. – Н.В. Гончар, Н.П. Жабинська, О.П. Матвієнко, Г.І. Комісар; 1975 р. – Л.А. Заворотна, С.В. Шурпа, О.О. Зевченко; 1983 р. – В.Г. Василенко; 1987 р. – Т.І. Кучерява; 1989 р. – Л.М. Самійленко, О.В. Коноваленко, І.В. Кулик, М.Д. Воробей; 1990 р. – Е.М. Льодовий, С.Ф. Павенко, В.О. Москаленко; 1991 р. – О.М. Зененко; 1992 р. – Л.Б. Авраменко; Т.М. Писанко; 1995 р. – С.В. Мазур; 1999 р. – О.М. Насінник, Л.А. Кобзар, О.М. Навозенко; 2002 р. – О.В. Буштрук, Т.М. Зубок; 2003 р. – Д.Б. Авраменко, О.С. Пархоменко, М.Л. Тарасенко; 2004 р. – В.Л. Бичик, В.В. Константинов; 2005 р. – В.А. Кобзар, Г.В. Мазур, Т.В. Івасенко.

1962 р., 4 вересня – повідомляється, що гість з Болгарії санітарний лікар із Софії Мірго Міргев відвідав колгосп ім. Жданова.

1963 р., 20 серпня – районна газета повідомляє, що колгоспний шофер Олександр Шупик врятував життя Петра Буштрука та його сину Володі, коли ті їхавши в машині неспадівано впали в річку.

1964 р., 28 січня – у статті “Нові народні обряди” повідомляється: “Нещодавно халявинці усі селом святкували урочисту реєстрацію новонароджених громадян. Винуватців урочистостей було двоє: маленький син подружжя Пухових та донька О.О.Ємця і М.А. Синенко, колгоспників артілі імені Жданова”.

1964 р., 26 травня - друкується стаття В. Фоменка “Нагорода знайшла героїв” про учасника Великої Вітчизняної війни (на початку війни служив у повітряно-десантних військах)Григорія Тимофійовича Шеремета з Халявина, якому вручено орден Червоної Зірки за мужність і хоробристь виявлену в боях.

1964 р., 4 липня – друкується стаття І. Павленка “Врятували ліс”: “Був нестерпний жаркий день. Повертаючись з бригадою з поля, Михайло Іванович Неділько помітив раптом дим і полум’я в сосновому лісі. “Пожежа!”. Роздумувати не було часу. До села Халявин два кілометри. Щоб сповістити колгоспну пожежну команду, потрібно не менше години, а тут дорога кожна хвилина. Полум’я швидко стелеться низом, захоплює все нові й нові ділянки лісу і ось уже вирветься вгору. Тоді загасити ліс буде важко і пожежній команді. Знявши з себе верхній одяг, люди, не роздумуючи, кинулися збивати вогонь, в плащах носити пісок і засипати полум’я. Ніхто не думав про небезпеку, не помічав утоми. І перемогли: в короткий строк пожежа в лісі була ліквідована”.

1964 р., 28 липня – з статті голови сільської ради Ганни Клюзько “За честь і славу свого села”: “Незабаром ми справлятимемо новосілля в новому медпунті в Полуботках. У Халявині скоро буде й свій водопровід. В кінці минулого місяця, наприклад, відбулася урочиста реєстрація чотирьох дітей. Днями в Халявині відбувся сільський сход, на якому жителі населених пунктів нашої сільради вирішили боротися за честь і добру славу сіл. Всі громадяни вирішили оголосити нещадну війну ледарям, п’яницям, хапугам, зобов’язалися утримувати в зразковому стані будинки, двори, огорожі, братии участь в озелененні. Вони зобов’язалися також виконати план продажу державі молока до 1 серпня і м’яса до 1 листопада, а до кінця року продати молока не менше 200 кілограмів на двір. На сході вирішено підвищувати роль самодіяльних громадських організацій: добровільної народної дружини, товариського суду, батьківських комітетів при школах, сільського комітету в Полуботках, широко впроваджувати в побут нові радянські обряди”..

1964 р., 5 листопада – районна газета друкує вірш учениці ХІ класу Ольги Москаленко “Вчительці”; чоторикласниця Надія Фога свого першого листа направила до редакції районної газети (1966 р., 8 січня);

1964 р., 19 грудня – у Полуботках організовано сільком під керівництвом депутата-виробничника, який дбає про побут хліборобів та про благоустрій села. До його складу ввійшли сім активістів сільради, очолив групу депутат Олександр Ємець.

1965 р., 23 січня – у райгазеті друкується замітка О. Іванова “І в нас земний “космонавт”: “а шофер нашого колгоспу Василь Пилипович Гавриленко тільки за минулий рік наїздив 33.463 кілометра, зробивши таким чином близька одного оберта навколо Землі. А за двадцять років, що працює водієм, він уже наїздив більше півмільйона кілометрів! Шофер – “космонавт”! За цей час жодного порушення у водія 11 класу, а подяк від людей – не перелічити ”.

1966 р. – колгосп одержав рекордний урожай пшениці “Миронівська – 808” по 37 цнт з гектара на площі 490 га. У розпорядженні колгоспу 30 тракторів, 20 різних комбайнів, 23 автомашини, є пилорама, млин, льонозавод, сортодільниця, майстерня “індпошиву”.

1966 р., 24 березня – районна газета повідомляє, що пересувний пункт для штучного запліднення корів розробили і впровадили в життя головний ветлікар Чернігівської ветлікарні Ф.Ф. Ланько разом з головою колгоспу М.І. Зубком.

1966 р., 29 вересня – відкрито швейную майстерню – завідувач Валентина Гломозда, майстер по пошиву одягу Надія Осипок.

1966 р., 25 та 27 жовтня – друкується повідомлення, що в райкомі КПУ прийнята постанова “Про соціалістичні зобов’язання колгоспників артілі імені Жданова с. Халявин на честь 50-річчя радянської влади”.

1966 р., 22 листопада – учасники міжобласної конференції працівників охорони здоров’я та сільського господарства відвідали с. Халявин.

1968 р., 26 червня – на загальних зборах колгоспників затверджено Книгу пошани колгоспу ім. Жданова. За високі показники в роботі до Книги пошани занесені: П.М. Атрощенко, І.Т. Макей, М.І. Зубок, І.О. Пуховий, Г.Н. Корж, Н.Г. Сердюк, Г.П. Правдива, Є.Ф. Лісовий, О.І. Мишук, Д.П. Максименко, М.С. Гутник, Ф.Д. Буштрук, К.В. Тарановський, Н.М. Гордік, Г.Ф. Буштрук, О.С. Козакова, Г.Є. Винниченко, М.Є. Фога, У.І. Акуленко, Г.І. Горбач, Я.І. Навозенко, Г.К. Гошко, Г.Д. Пухова, М.М. Буштрук, Г.С. Костюк, О.А. Трухан, М.В. Буштрук, Г.І. Буштрук, В.К. Насінник, Є.І. Макій, І.С. Горовий, Н.О. Іващенко, Г.М. Льодовий, А.М. Трухан, І.С. Пуховий, Р.І. Зозуля, В.О. Пуховий, Г.І. Передня, К.С. Бичик, М.І. Курилець, П.І. Потапенко.

1969 – 1993 рр. – завідуюча дитячим садком Марія Олексіївна Богдан обрана делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників у Москві (1969 р., 5 грудня); секретар партійної організації Халявинської школи Н.К. Роззівако обрана делегатом ІV з’їзду вчителів України (1977 р., 8 вересня); на третій республіканський фестиваль, присвячений 60-річчю Великого Жовтня, поїхала учениця Халявинської школи Людмила Роззівако (1977 р., 24 вересня); оператор машинного доїння В.І. Пилипенко обраний делегатом Всеукраїнського з’їзду представників колективних сільськогосподарських підприємств та колгоспів (1993 р., травень).

1971 р., 8 березня – народний хор села здійснив свій перший виступ (Л. Махіна. - Халявинський народний – 1977 р., 5 листопада); самодіяльний хоровий колектив села відкрив концерт для делегатів ХХІ обласної партконференції (1976 р., 24 січня).

1971 р., 1 травня – районна газета повідомляє, що в селі почав діяти водогін, у 280 будинках є телевізори, 70 власників мотоциклів, кілька сімей придбали легкові автомашини, у особистих господарствах є пральні машини, газові установки, лише у 1970 році вони з’явилися ще в 9-ти оселях. Стають модними в домі холодильники, з’являються нові меблі.

1972 р., червень – комсомольська організація колгоспу ім. Жданова (секретар В. Гальчун) визнана переможцем районного змагання; працівники колгоспу відзначені нагородою Міністерства сільського господарства СРСР з врученням автомобіля (1974 р., 26 січня); колгосп нагороджений Дипломом ІІ-го ступеня ВДНГ СРСР за успіхи, досягнуті у розвитку сільського господарства у 1977 році, з врученням автомобіля УАЗ-452 Д (1978 р., жовтень); колгосп визнаний переможцем у обласному змаганні по вирощуванню льону (1982 р., березень); переможец районного змагання за високі показники по відтворенню стада (1985 р., січень).

1973 р., 11 жовтня – повідомляється, що колгосп ім. Жданова зробив свій внесок до українського мільярда, продавши державі 1.000 т зерна.

1974 р., 28 березня – до Книги Пошани районної газета “Шляхом комунізму” занесено вчителя Халявинської школи Є.П. Буштрука.

1974 р., 14 лютого – колгоспу ім. Жданова присвоєно звання “Господарство високої культури землеробства”.

1975 р., 7 червня – гостями колгоспу були представники ЦК товариства Червоного Хреста (голова республіканського ЦК – В.Ф. Зубок), Міністерства охорони здоров’я, інших медичних відомств республіки.

1975 р., 31 грудня – на території сільської ради відкрита Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня.

З історії Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні: “В 1969 году распоряжением Совета Министров УССР № 861 было утверждено проектное задание на строительство новой психиатрической больницы на 500 штатных коек в селе Халявин Черниговского района. Больница построена по типовому проекту, начала функционировать в 1976 году. Во вновь построенной больнице созданы хорошие условия для содержания больных, есть необходимые лаборатории, лечебно-диагностические кабинеты, типовые лечебно-трудовые мастерские.

Борис Михайлович Тарасов (1962 – 1979) – Заслуженный врач Украины, дал мощный толчок к организации внебольничной психиатрической службы, он организовал и закончил строительство в селе Халявин новой типовой психоневрологической больницы на 500 штатных коек” (Інтернет-сайт).

1976 р., 25 травня – друкується стаття М. Ларченка “Народжується нове село” де зазначено: “Радіоприймач, телевізор, холодильник, пральна машина, інші побутові прилади – давно вже не являють собою ознаки якогось особливого достатку. Вони стали нормою. У Халявині з 156 сімей мають мопеди – 22, мотоцикли – 102. Придбано 32 автомобіля. В оселях багатьох трудівників є власні бібліотеки. Протягом дев’ятої п’ятирічки 40 трудівників побували в будинках відпочинку, 10 – на курортах, 30 – за туристичними путівками їздили в соціалістичні країни. В нашому господарстві 64 ударники комуністичної праці, ще 92 борються за це високе звання. Ветеранам праці за рішенням правління й парткому присвоюється звання “Почесний колгоспник”. А тим, хто найкраще показав себе в роботі, - звання “Кращий за професією”, “Майстер врожаю”.

1976 р., 13 листопада – виконком Союзу товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця нагородив Почесною грамотою університет здоров’я села Халявин (ректор – М.А. Ігнатенко).

1977 р., 8 лютого – на 1-й галузевій зимовій спартакіаді в особистому заліку серед жінок найсільнішою виявилась Л. Кузьменко з колгоспу ім. Жданова.

1981 р. – відкрито нове приміщення школи.

За успіхи в розвитку колгоспного виробництва в період поч.50-х – 80-х рр. 69 працівників господарства відзначені урядовими нагородами:

орден Леніна: Миколо Іванович Зубок – голова колгоспу (1971), Михайло Федорович Ткаченко – бригадир колгоспу (1975), Ганна Федорівна Буштрук – свинарка (1958), Євген Федосович Лісовий – ланковий (1976), Варвара Артемівна Свічкарьова – доярка.

орден Трудового Червоного Прапору: Микола Іванович Зубок – голова колгоспу (1958,1966), Наталія Василівна Тригуб – доярка (1958), Марія Єфремівна Фога – доярка (1966), Іван Титович Макій – бригадир колгоспу (1971), Михайло Федорович Ткаченко – бригадир колгоспу (1972), Віра Миколаївна Акуленко – доярка (1973), Людмила Іванівна Богдан – доярка (1973), Володимир Павлович Трухан – помічник комбайнера (1973), Євген Федосійович Лісовий - ланковий (1973), Феодосій Павлович Горонович – помічник бригадира колгоспу (1975), Микола Трохимович Ларченко – голова колгоспу (1976), Григорій Павлович Новик – ланковий (1976), Людмила Іванівна Богдан, Іван Степанович Пуховий – бригадир колгоспу (1977).

орден Жовтневої революції: Володимир Павлович Трухан – помічник бригадира колгоспу (1977), Варвара Артемівна Свічкарьова.

орден “Знак Пошани”: Семен Никифорович Акуленко – колгоспник (1966), Марія Михайлівна Левченко – технік колгоспу (1966), Іван Титович Макей – ланковий (1966), Ганна Климівна Тарахан – голова сільської ради (1971), Марія Єфремівна Фога (1971), Євдокія Іванівна Макій – колгоспниця (1972), Іван Олексійович Пуховий – комбайнер (1972), Дмитро Юхимович Буштрук – тракторист (1973), Микола Іванович Зубок (1973), Микола Трохимович Ларченко (1973), Микола Іванович Кузьменко – водій автомашини колгоспу (1976), Ганна Іванівна Горбач, Андрій Андрійович Губа – тракторист колгоспу (1977), Михайло Миколайович Коляда – тракторист-машинист (1986).

орден Трудової Слави ІІ ступеня: Михайло Васильович Буштрук – тракторист (1988).

орден Трудової Слави ІІІ ступеня: Михайло Васильович Буштрук – тракторист колгоспу (1975), Ганна Андріївна Буштрук – телятниця (1976), Михайло Семенович Любченко – тракторист (1976), Ганна Андріївна Буштрук, Іван Володимирович Лугина, Володимир Йосипович Репех – водій автомашини (1977).

орден „Материнська слава” ІІІ ступеня: Катерина Костянтинівна Поклад – с. Полуботки (1946).

медаль “За трудову доблесть”: Михайло Григорович Петрушинець – директор Халявинської школи (1953), Дмитро Юхимович Буштрук – тракторист (1966), Любов Іванівна Максимович – зоотехнік (1966), Любов Михайлівна Тригуб – телятниця (1966), Ніна Василівна Трухан – свинарка (1973), Марія Євремівна Фога – доярка колгоспу (1975), Варвара Якимівна Кирієнко- телятниця (1976), Володимир Миколайович Шеремет – тракторист (1977), Віталій Костянтинович Насінник – тракторист (1981), Олександр Іванович Акуленко – комбайнер (1982), Юлія Василівна Кузьменко – майстер машинного доїння (1986).

медаль “За трудову відзнаку”: Михайло Григорович Петрушинець – директор Халявинської школи (1949), Марія Романівна Юрченко – телятниця (1966), Леонід Дмитрович Розовик – бригадир колгоспу (1966), Григорій Павлович Новик – ланковий (1973), Василь Кирилович Коноваленко – головний зоотехнік (1975), Ганна Євдокимівна Вінниченко – доярка (1976), Ганна Калениківна Гошко – колгоспниця (1976), Михайло Миколайович Коляда – тракторист (1979), Ніна Панасівна Івасенко – колгоспниця (1977), Володимир Миколайович Шеремет, Михайло Семенович Любченко, Софія Федорівна Кичка – майстер машинного доїння (1986).

медаль “За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.”: ланкова Олена Іванівна Пухова, агроном сортодільниці Олексій Петрович Хоменко, начальник станції “Халявин” Григорій Васильович Дубок (1949).

1983 р. – на братській могилі радянських воїнів, що загинули в 1943 році під час визволення села від гітлерівців, встановлено надгробок. У пам’ять про воїнів-односельців, полеглих (241 чол.) на фронтах Великої Вітчизняної війни, споруджено пам’ятний знак. На фронтах війни воювало 469 жителів села, 104 відзначено бойовими орденами та медалями.

1984 р., 17 березня – за активну участь у охороні громадського порядку грамотою Президії Верховної Ради УРСР нагороджено Віталія Дмитровича Музиченка – командира ДНД з Халявина.

1986 р. – учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський станції були: Євген Гаврилович Саламаха (1937 - 1999), похований в с. Полуботки; Марія Петрівна Чугункова (1933 - 2003), похована в с. Халявин; Павло Павлович Заровний (1948 - 2005), похований в с. Халявин.

1987 р., 15 лютого – сільська команда виборола Кубок А.Ф. Блашкуна на районних змаганнях з лижних гонок, у 2003 р. команда ТОВ “Прогрес” зайняла перше місце по футболу.

1988 – 2003 рр. – шкільна команда тримає першість району з лижних гонок та легкоатлетичного кросу; у 1990-91, 1994, 1996 рр. – І-е місце з легкої атлетики; 1991-92 рр. – І-е місце з футболу; 1993-98 рр. – І-е місце з настільного тенісу.

1989 – 2003 рр. – учні та випускники школи беруть участь у професійному спорті: Тетяна Зубок, Олена Ситенок та Олександр Заровний стали призерами України з лижних гонок (1989); естафетна команда лижників 3х10 км у складі Юрія Тосенка, Олександра Заровного та Олександра Ващенка посіла І-е місце на першості України (1992); у Італії Олександр Заровний став переможцем Кубка Світу з лижоролерів серед юніорів (1994); призерами Всесвітньої Універсіади стали Олександр Заровний та Олександр Ващенко (1995); Оксана Кузьменко у м.Суми стала дворазовим призером України з лижних гонок (1996); майстер спорту міжнародного класу Олександр Заровний, майстер спорту Олександр Ващенко, кандидат у майстри спорту Валентина Афоніна у змаганнях ІІ-ї Зимової Спартакіади України з лижних гонок вибороли 7 медалей (1997); Олександр Заровний бере участь у ХVІІІ Зимових Олімпійських Іграх у Нагано (Японія) (1998); Олександр Заровний став чемпіоном України з лижоролерів (2000); кандидат у майстри спорту Михайло Кузьменко став чемпіоном України з лижоролерів (2001); сестрам Людмилі та Олені Жибер присвоєно звання “Майстер спорту України з біатлону”. На першості України з лижних гонок учні школи Ірина Турлакова, Людмила Жибер, Людмила Деркач, Ірина Кузьменко завоювали 13 медалей (2003).

1989 р., 21 листопада – розглянувши рішення виконкому обласної Ради народних депутатів про увічнення пам’яті жертв політичних репресій періоду 30-40-х та початку 50-х років, виконком районної Ради народних депутатів вирішив відкрити офіційне кладовище в частині урочища Халявинське на 1051 кілометрі автодороги Ленінград-Одеса, яке за висновками прокуратури Чернігівської області, є місцем масових поховань громадян, що були репресовані у вказаний період. Дирекція Чернігівського держлісгоспу проведе відвід лісу частини Халявинського урочища під розчистку та вирубку, благоустрій території кладовища. Районна архітектура візьме участь у конкурсі на виготовлення проекту пам’ятного знаку для встановлення на місці поховання осіб, що були репресовані.

1990 р., лютий – у селі Халявин вперше відзначили культурно-мистецьке свято День села.

1990 р., серпень – колгосп нагороджений Почесною грамотою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС та ЦК ВЛКСМ за перемогу у всесоюзному соціалістичному змаганні по вирішенню питань економіки та соціального розвитку сільгосппідприємства.

1995 р., січень – на Чернігівському центральному ринку відкрито магазин від сільгосппідприємства “Прогрес”.

1999 р., листопад – до Дня працівників сільського господарства в селі відбулось культурно-мистецьке свято “День села”.

2000 р., 24 червня – сільська команда зайняла перше місце на районному святі “Козацькі забави” приурочене Дню молоді , яке проходило в Халявині.

2002 р., 17 травня – у Халявинський школі відкрито комп’ютерний клас, подарований головою Державної податкової адміністрації у Чернігівській області Валентином Васильовичем Осипенком, уродженцем села Полуботки та випускником школи. На урочистому відкритті були присутні та голова податкової адміністрації В.В. Осипенко та голова райдержадміністрації В.А. Сидоренко.

2002 р., 17 листопада – біля пам’ятного знака жертвам політичних репресій відбувся траурний мітинг, на якому були присутні виконуючий обов’язки голови облдержадміністрації Г.М. Панченко, голова обласної ради В.О. Ковальов, керівництво міста та району, представники сільських громад Халявина, Роїща, Хмільниці.

2003 р. – започатковано ведення Літопису територіальної громади, де здійснено записи про події в селі за 2003 – 2008 рр.